Що таке "розумні" контракти?
Цінність та єдність фіатних грошей, а також уявлення
багатьох людей про сформовану роками фінансову систему, вперше піддались
сумнівам в 2009 році після появи першої криптовалюти, цінність якої не залежала
від фізичного існування в матеріальній формі. Але вже в 2014 році, суспільство
чекав наступний розрив шаблону – смарт-контракти, які покликані замінити
юристів і регулювати матеріальні відносини між людьми.
Смарт-контракти (smart-contracts) представляють
собою різновиди угод у формі закодованих математичних алгоритмів, укладення,
зміна, виконання і розірвання яких можливе лише з використанням комп'ютерних
програм (блокчейн платформ) в рамках мережі Інтернет. До речі, термін «смарт
контракт» вперше було вжито Ніком Сабо, який ще в 1994 році сформулював концепт
«самовиконуваних контрактів», які працюють на базі децентралізованої системи. Він
описав розумний або smart-контракт як "набір обіцянок у цифровій формі,
включаючи протоколи, у межах яких Сторони виконують інші свої обіцянки".
Можна сказати, що йдеться про врегулювання відносин сторін шляхом закріплення
їх вираженої волі у формі певного коду, який придатний для зчитування
комп'ютером.
Така система була створена лише через 14 років і
отримала назву «блокчейн». Саме після цього з'явилася можливість реалізувати
ідею смарт-контрактів. Але використовувати їх на практиці почали тільки після
появи Ethereum.
Дослідники, які вивчають смарт-контракти та практики, що їх застосовують,
визначають декілька необхідних умов та ознак, які характерні для таких
"розумних" угод. Зокрема, необхідною є наявність децентралізованої
системи, в якій усі закладені умови виконуються автоматично – без втручання
людини. У цьому разі будь-яка умова такого контракту повинна бути можливою для
виконання в межах системи без можливості будь-яким іншим суб'єктам перешкодити
такому виконанню.
Отже, можна уявити собі певну "матрицю", у межах якої код, що
компілюється, приводить в дію механізм, який, наприклад, у будь-якому разі
здійснить списання коштів з певного рахунку або змінить власника певної речі чи
призведе до будь-якого іншого юридичного факту. Певною мірою такою
"матрицею" можна вважати Ethereum – платформу, яка побудована на базі
технології blockchain і в межах якої сторони, використовуючи певну
криптовалюту, можуть вступати у запрограмовані відносини.
Ставлення регуляторів у різних країнах до таких "розумних" угод
різниться залежно від урегульованості криптовалют у відповідній юрисдикції та
імперативних норм правопорядку.
Здебільшого смарт-контракти залишаються продуктом
IT-індустрії, а не правовим інструментом. Хоча законодавець деяких країн намагається адаптувати
їх як правові інструменти, пропонуючи їх правову дефініцію. Так, згідно з п. 9 Додатку 1 до Декрету
Президента Республіки Білорусь 21.12.2017 № 8 «Про розвиток цифрової
економіки»: «Смарт-контракт - програмний код, призначений для
функціонування в реєстрі блоків транзакцій (блокчейні), інший розподіленій
інформаційній системі з метою автоматизованого здійснення і (або) виконання
угод або вчинення інших юридично значимих дій».
Смарт-контракт, являється сполучною ланкою в
системі блокчейн між учасниками, об'єктами правовідносин і криптовалютою.
Cмарт-контракт - це не просто "розумний
контракт" у вигляді об'ємного документа з підписом сторін і реквізитами, а
програма. А ще точніше - алгоритм або віртуальний протокол, написаний на певній
мові програмування. Він використовується як інструмент обміну товарами або
укладення договорів, і забезпечує виконання умов сторонами цього договору. Припустимо,
що ви вирішили купити автомобіль в кредит. Вам необхідно перевірити цей
автомобіль на певні обтяження. Звернутися в банк. Оформити страхування.
Зареєструвати авто в ДРОРМ. Оформити нотаріальне посвідчення застави. Зробити
відрахування в пенсійний фонд. Зробити реєстрацію в ДАІ. І ще пройти багато
процедур в залежності від обставин.
Підписавши
"розумний" контракт, ви уникаєте цієї проблеми. Всі правила поведінки
можуть бути прописані в розумному контракті, і обов’язково – виконаються. При
цьому, смарт-контракт виконається і з іншими сторонами угоди (Банк, Пенсійний
фонд, ДАІ, Страхувальник, Продавець). Також, розумний контракт може
виконуватися й надалі. Наприклад переглядає графік платежів якщо авто придбане
в кредит. І якщо платіж не здійснений у встановлений термін, просто блокує ключ
авто, і його стає неможливо завести поки не буде здійснена наступна описана
дія. Наприклад оплата та передбачені штрафні санкції.
Схожі алгоритми, самий базовий: If, Then (якщо, то)
можна застосовувати в тоталізаторах і операціях купівлі-продажу.
До беззаперечних плюсів та переваг,
розробники смарт-контрактів відносять:
1.
Свобода
від бюрократичних процедур, властивих традиційним контрактами, і зменшення
операційних витрат, у тому числі на посередників;
2.
Спрощення
процедури укладання контрактів і можливість їх використання незалежно від
резидентності і місця знаходження контрагентів;
3.
Забезпечення
безпеки і мінімізація ризиків: неоднозначних трактувань умов контракту або
несправедливих рішень;
4.
Можливість
уникання контролю з боку владних контролюючих органів за сумами, предметами і
кінцевими бенефіціарами певних угод;
5.
Зменшення
транзакційних витрат, відходу від оподаткування і анонімність, що забезпечує
конфіденційність тощо.
До основних недоліків смарт-контрактів можна віднести:
1.
Анонімність
ймовірного шахрая - контрагента смарт контракту;
2.
Неможливість
використання доказової бази для доказу самого факту укладення смарт-контракту
та проведення транзакції саме по ньому;
3.
Складності
з стягненням збитків і компенсації інших витрат по смарт контракту тощо.
Таким чином, ефективне використання
смарт-контрактів без настання негативних правових наслідків, вимагає їх
законодавчого регулювання.
Відмінності традиційних договорів та
Смарт-контрактів.
Традиційні договори
|
Смарт-контракти
|
Наявність посередників (юристи, нотаріуси, брокери, банки)
|
Самовиконуваність
|
Гроші переводяться в ручному режимі
|
Гроші переводяться автоматично
|
Вагомі затрати на посередників
|
Мінімальні затрати
|
Пункти договору можуть в майбутньому тлумачитися двояко, з перспективою
судових спорів.
|
Пункти контракту виконуються автоматично і чітко прописані початково.
|
Додатками до договору можна, певною мірою, змінювати умови.
|
Умови контракту виконаються в початково прописаному програмному коді.
|
Умови в договорі можна переписати заднім числом.
|
Умови контракту неможна змінити в минулому часі.
|
Розповсюджена форма угод досить зрозуміла для учасника договору.
|
Прочитати і повністю розуміти програмний код досить складно. Потребує
спеціальних знань.
|
Різні особи можуть трактувати по різному одні і ті ж пункти договору.
|
Код контракту однаково трактується цифровими машинами.
|
Посередників можна підкупити, чи іншим способом впливати на рішення
(людський фактор)
|
Цифровий код – непідкупний закон.
|
Існують вимоги до сторін договору. (Вік, статус, санкції,…)
|
Немає обмежень, та вимог до сторони контракту, крім
наявності крипто-гаманця.
|
Правова природа смарт-контрактів полягає в тому,
що всі вони відносяться до категорії обов’язків (договорів купівлі-продажу,
зокрема міни). Але, на
відміну від останніх, по-перше, невідрегульовані діючим законодавством значної
частини країн світу (в точу числі, Україна), а по-друге, не потребують
дотримання всіх формальних процедур, які зазвичай вимагаються законодавцем до
письмових і навіть усних договорів (не визначені граничні суми цих контрактів,
не встановленні обов’язкові суттєві умови і тому подібне).
Загальні пересічні, часом плутають “смарт-контракти” з іншими “розумними
контрактами”, в першу чергу з “електронними контрактами” (контрактами, укладеними шляхом
обміну електронними повідомленнями, або з використанням автоматизованих систем
повідомлень), але правова природа та обсяг законодавчих норм, які регулюють їх
заключення суттєво відрізняються.
Питання, що постає перед правниками, досить просте
– чи будуть ці так звані "розумні" контракти договорами взагалі?
Поглянемо на види контрактів, які так чи інакше можна віднести до
"розумних", якщо кваліфікуючою ознакою визначити автоматизоване
виконання таких контрактів. До речі, за цим принципом їх також кваліфікує і сам
Ніко Сабо.
Наскільки "розумні" ваші контракти?
Отже, можна умовно поділити контракти, які так чи
інакше мають певний елемент "розумності", на такі умовні категорії:
1.
Контракти
в паперовій (електронній) формі з автоматизованою системою грошових транзакцій. На сьогодні такий формат урегулювання
правовідносин широко поширений у світі та, зокрема, в Україні. Наприклад
застосування механізму заморожування коштів на рахунку платника і їх
автоматичне списання на користь отримувача коштів при настанні певних обставин.
Для реалізації такого механізму залучається фінансова установа, а сам такий
договір, наприклад, може бути підписаний фізичною особою, одноразовим
електронним ідентифікатором у відповідності до Закону України “Про електронну комерцію”.
Таким чином, маємо договір, який укладено без використання паперу з
елементом автоматичного виконання певних дій у разі настання вказаних у
договорі обставин. Такий договір може бути і в формі публічної оферти та
розміщуватися на веб-сайті. Отже, відразу після підписання договору та
виконання певних дій запускається алгоритм, який діє за принципом (if – then),
– якщо настає певна обставина, відбувається відповідна дія з коштами на
банківському рахунку однієї зі сторін договору.
2.
Контракти
в паперовій (електронній) формі з елементами, які виконуються в автоматичному
режимі. Наприклад,
публічні оферти банківської установи, яка надає кредити фізичним особам на
банківську карту в режимі онлайн у межах законодавства України повністю в
автоматичному режимі, використовуючи в якості ідентифікатора інформацію, яку надала
особа, та іншу інформацію із законних джерел.
В рамках такої системи ідентифікація отримувача кредиту може відбуватися в
автоматичному режимі шляхом пересилання незначної суми на рахунок установи і назад.
Рішення щодо видачі кредиту також може прийматися в автоматичному режимі
виходячи із заданих в системі критеріїв.
У разі неповернення кредиту автоматично розраховуються санкції, і навіть
може бути сформовано стандартний судовий позов до цієї особи. Таким чином, ми
фактично можемо спостерігати автоматизоване виконання публічної оферти, але
варто зазначити, що всю автоматизацію забезпечує лише одна сторона угоди і саме
в її руках знаходиться автоматичне його виконання. Проте при дотриманні всіх
вимог законодавства така договірна конструкція буде законною і можливою для
реального виконання із застосуванням механізму звернення до суду в разі
невиконання другою стороною своїх зобов’язань.
3.
Контракти
в паперовій (електронній) формі та їх точні копії, які записані комп’ютерним
кодом. Візьмемо за
приклад договір надання послуг із розроблення юридичної консультації. Умови
будуть стандартні. Предмет договору – розроблення консультації та її надсилання
на визначену електронну адресу. У договорі вказано сторони, вартість, критерії
належного надання послуг, строки, санкції тощо.
Тепер спробуємо написати комп'ютерний код, у якому викладатимуться ті самі
умови. Це не так просто, як може видатися на перший погляд. Головною метою
запису будь-чого в комп'ютерний код є автоматизація певних процесів, у випадку
з нашим договором – забезпечення виконання закладених у ньому умов автоматично
та в єдино можливому запрограмованому вигляді.
Отже, у програмі має бути введенно такі поняття (variables) як послуги,
строк, вартість, додані функції (functions), які запускали б певні алгоритми в
разі настання певної обставини (if – then), які можуть перевірятися через
запити до відповідних систем (requests).
У функції може бути вказано порядок дій – перевести визначену кількість
коштів на рахунок виконавця. Для цього в функцію має бути передано атрибути
(attributes), а саме – кількість коштів, рахунок, з якого має бути проведено
списання та на який мають бути зараховані кошти.
У вказаній досить спрощеній частині логіки комп'ютерної програми необхідно
буде також визначити критерій оцінки належного надання послуг, що у разі повної
автоматизації правовідносин також має бути зроблено програмою. Тож необхідно
вбудовувати додаткову програму, яка аналізувала б текст консультації, що є
окремим, значно ширшим завданням. Ще одне важливе питання – яким саме чином
проходитимуть розрахунки та як програма на них впливатиме? Одним із можливих
варіантів є надсилання платіжного доручення в банк платника, але в цьому разі
програма не має повного контролю над виконанням договору, як це було задумано.
А коли щось піде не так? Чи зможуть сторони, пославшись на такий
"комп'ютерний договір", відстояти свої порушені права чи законні
інтереси в суді? Можливо, але лише в тому разі, якщо матиме місце письмовий
договір, а на комп'ютерну програму посилатимуться як на умови виконання
договору, які сторони вирішили закріпити у такій формі на виконання самого
контракту. Зробити однозначний прогноз фактично неможливо.
З іншого боку, якщо ми говоримо про "розумні" контракти, які
базуються на blockchain, то й існувати вони повинні у відповідному середовищі,
наприклад, в Ethereum. У цьому разі валютою розрахунків буде не українська
гривня, а відповідна криптовалюта, яку обрали сторони, – наприклад, Етери.
Через неврегульованість можливості застосування таких розрахунків між
суб'єктами підприємницької діяльності в Україні до такого договору може
виникнути чимало запитань.
4.
Контракти
повністю в формі комп’ютерної програми – смарт-контракти.
Однією з мов, на якій розроблюються smart-контракти у межах Ethereum, є
Solidity. Ця мова програмування дещо схожа на JavaScript. З її допомогою можна
створити, наприклад, smart-контракт, у якому в межах певної громадської
організації можна проводити голосування, де процес і підрахунок голосів буде
повністю автоматизовано.
З іншого боку, можна зробити smart-контракт, у якому поставлятимуться певні
товари, а оплата за них виражатиметься у криптовалюті, – наприклад, знову ж
таки, – Етерах, які списуватимуться з балансу платника. При цьому все це відбуватиметься
у межах blockchain, і, за словами багатьох дослідників, умови договору будуть
можливі для трактування лише в одному ключі, так само, як і їх виконання.
Але от питання – якщо в коді буде помилка або коли щось піде не за планом,
то до кого звертатися? Чи буде така домовленість сторін договором взагалі і чи
може його сторона розраховувати на судовий захист своїх прав та інтересів?
Додамо ще й той факт, що при smart-контрактах у межах blockchain має місце
анонімність сторін. Окремо постає питання правопорядку, що застосовується до
таких відносин, питання щодо застосування імперативних норм, що регулюють
відповідні правовідносини, а також податкові нюанси.
"Розумні" сторони
"розумних" контрактів
Як бачимо, сьогодні в різних сферах застосовується автоматизація договірних
відносин. Алгоритми виконують умови договорів, заморожуючи кошти на банківських
рахунках, списуючи їх, приймаючи рішення про надання кредитів та підтверджуючи
факт настання тієї чи іншої обставини.
Зазвичай алгоритми таких автоматизованих процесів прописуються однією зі
сторін договору і саме вона має вирішальний вплив на систему. За своєю природою
договори, які повністю записані у вигляді коду і є smart, мають бути розміщені
в системі, де жодна зі сторін не контролює можливість виконання коду
самостійно, а є лише учасником.
У звичайних договорах сторони прописують свої домовленості у межах
імперативних норм відповідного правопорядку та розраховують на судовий захист
своїх порушених прав у разі такого порушення. Якщо ж ми говоримо про
smart-контракти у межах Ethereum, то сторони можуть розраховувати на
комп'ютерний код та на blockchain, враховуючи при цьому необхідність додержання
норм відповідного законодавства під час укладання таких договорів.
Коментарі
Дописати коментар